Олеся Сінчук. Душа України — сопілкове серце…

Душа України — сопілкове серце…

Ласковыми ливнями,
Сказками-былинами,
Светом переполнена,
Воскресает Родина!
Ты живи, любовь, живи!
Пламенем гори в крови!
Русь навеки спасена,
В каждом сердце – Истина!
(Олеся Синчук)

Сопілка. Сайт фолк-музиканта, композитора, піаністки, поетеси, художника-графіка, Олесі Сінчук.

Сопілка… Скільки ніжності, тепла і співучої любові виникає в серці кожного українця, коли він чує це слово. Оспівана казками та легендами, вона увібрала в себе співучі серця наших предків, їх вільний дух, їх веселу вдачу. У кожній казці мелодії сопілки — це образ світла і правди, яке допоможе звільнитися від злих чар або чи розпізнати неправду.

Виготовлявся цей інструмент із калинової гілки, бузини, ліщини, очерету.
Сопілка
Сопілка належить до найдавніших духових інструментів — 5-ти отвірну сопілку з Чернівеччини і комплекс ударних кісток з Чернігівщини датовано 20-ма тисячами років тому», — так говорить про поширення сопілки в Україні доцент Львівської музичної академії ім. М.Лисенка М. Корчинський. Зустрічаємо згадки про цей інструмент в стародавніх літописах східних слов’ян ХІ ст., піснях, переказах, творах російських і українських письменників, де описується використання сопілки серед пастухів, чумаків, музикантів на весіллях в усній традиції.
Перші зразки сопілки були технічно недосконалими. Як професійний інструмент сопілка починає використовуватися в другій половині ХХ століття.
Вагомий внесок у справу вдосконалення сопілки здійснив вчитель Ополонівської середньої школи Штепівського району Сумської області Никифор Матвєєв. Його по праву можна вважати першим майстром-сопілкарем в Україні.
Першим концертним інструментом стала сопілка майстра-конструктора І.Скляра.
В 1970 році майстер Д. Ф. Демінчук створює хроматичну сопілку на 10 отворів, де хроматичний звукоряд легко добувається послідовною аплікатурою.

Источник: Сопілка. Сайт фолк-музиканта, композитора, піаністки, поетеси, художника-графіка, Олесі Сінчук..

Эти замечательные слова найдены мною на сайте удивительной женщины, достижения которой в разных видах искусства трудно описать  словом и даже одной фразой.  Поэтесса, художница, певица, пианистка, композитор и СОПИЛКАРЬ — Олеся Синчук!

Но конечно, самое удивительное и радостное для нас, российских поклонников сопилки, — это такая восхитительная связь культур и событий — и в Украине и в России люди, получившие классическое  музыкальное образование, обращаются всем сердцем к народному инструменту — сопилке. Находя в ней и богатство выразительных возможностей, и техническое совершенство, и искренность звучания, и чарующий голос. Я говорю сейчас об Олесе Синчук и об Алене Темрук (нашей Primavere). И конечно, не может быть случайным, что нашли мы  сайт Олеси вскоре после того, как получили долгожданные сопилки Ивана Ивановича Козаченко.

И как оказалось, именно пан Иван стоял у истоков Олесиного увлечения сопилкой, вот как она сама об этом пишет:

Моя зустріч із сопілкою була чудовою і несподіваною. Сопілку мені подарував музичний фестиваль у Полтаві у 1999 році. Я виступала у рамках фестивалю у Полтавському музичному коледжі як піаністка-виконавиця із творами Баха та Бетховена. Після концерту підходить до мене дядечко, схожий на лісовика чи доброго чарівника із дитячих казок і каже: — Чудовий концерт! Візьміть від мене у подарунок ось такий сувенір! — і дарує сопілку. Як виявилось потім, це був відомий полтавський майстер, Іван Іванович Козаченко. Я взяла сопілку… Виникло таке відчуття, ніби я граю на ній вже давно! Потім, звичайно, брала ноти для флейти, багато імпровізувала. Особливо подобалось мені взяти сопілку, вийти на лісову галявину і у мелодіях відчувати дихання лісу, землі, неба…
А як вона звучить у Карпатах! Одного разу я поїхала на вихідні до Карпат, до Болехова із гуртом альпіністів на тренування. Увечері зійшла на гору, граю. А луна іде — ніби грають гори! Карпатський оркестр! Потім зранку приїхали друзі-альпіністи, що ночували за 15 км від нас, говорять: — Учора вночі хтось поблизу на сопілці вигравав. І класичні мелодії для флейти, і народні, і ще щось цікаве. Ходили, шукали того сопілкаря — не знайшли…
Отож, дякую, Іване Івановичу за справжній полтавський скарб!

На сайте у Олеси очень много интересного материала — это и стихи, и музыка, и графика. Конечно, оптимальным вариантом станет посещение сайта, адрес которого я уже неоднократно дал. Но я не могу не скопировать сюда (надеюсь, Олеся не станет сердиться) пару-тройку картин, наиболее близких тематике нашего сайта:

Олеся Сінчук. День Киева

Олеся Сінчук. День Киева

Олеся Сінчук. Киев и Питер Навсегда

Олеся Сінчук. Киев и Питер Навсегда

Олеся Сінчук. Душа України — сопілкове серце…: 2 комментария

  1. Читаю рассказы Олеси на украинском, и сама удивляюсь — понимаю же ведь!!! и причем, как будто речь-то мне родная!!! Вот чудеса!!! (Не даром в девичестве с украинской фамилией была, хотя по отцу и матери — русская!!!) И представляю и леса, и землю, и небо!!! А НА ЗЕМЛЕ БЫТЬ ДОБРУ!!!!!!!!!
    СПАСИБО ВСЕМ ВАМ — и Олесе, и Весенней свирели, и Музыке, и природе!!!!

    1. Да, Наташа, мы намеренно не перевидим украинский текст на нашем сайте, потому что искренне считаем, что братья и сестры должны понимать друг друга без переводчиков. А Украина и Россия — родные сестры, что бы по этому поводу не думали политики.
      Просто русским надо чуть-чуть постараться, чтобы понять украинскую мову. Но ведь стараться понять другого человека — это очень важный навык, который пригодиться нам всегда и везде!
      Поэтому Спасибо и Вам, что стремитесь понять то, что мы стараемся сказать этим сайтом! 🙂

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *